понеділок | 22 жовтня 2018 | 13:54
09.08.2018

Документально підтверджено: люди, які живуть з ВІЛ, піддаються систематичній дискримінації

NTSER

23-27 липня 2018 року в м. Амстердам в рамках Міжнародної конференції з боротьби зі СНІДом (СНІД 2018), найбільшого з усіх провідних світових форумів з глобальних питань охорони здоров’я та розвитку, що проходить раз на два роки, відбулася презентація доповіді Міжнародної організації праці ,,Стигматизація та дискримінація у зв’язку з ВІЛ у сфері праці: що показує індекс стигматизації ВІЛ-інфікованих”.
Доповідь підготовлено за результатами опитувань, проведених  13 групами різних країн в різних регіонах світу. В ході цієї роботи було опитано більш ніж 100 000 людей, які живуть з ВІЛ.
Як свідчить нове дослідження Міжнародної організації праці та Глобальної мережі людей, які живуть з ВІЛ, більшість людей через свій ВІЛ-статус втрачають роботу або не можуть її знайти.
У доповіді містяться останні дані про дискримінацію у сфері праці у зв’язку з ВІЛ, завдяки яким можна зробити наступні висновки:
Значний відсоток людей, які живуть з ВІЛ, не мають роботи - від 7 % в Уганді до 61 % в Гондурасі.
В 10 із 13 країн рівень безробіття серед респондентів складає 30 % і вище.
Рівень безробіття серед молодих людей, що живуть з ВІЛ, значно вищий - від 11 % у Південній Кореї до 61 % в Греції, при тому, що в ряді країн безробіття серед молодих людей перевищує 50 %: це Тимор-Лешті (50 %), Фіджі (56 %), Греція (61 %), Гондурас (60 %).
Жінки, які живуть з ВІЛ, мають менше шансів знайти роботу, ніж чоловіки, тому що їм доводиться виконувати обов’язки по догляду, які не оплачуються.
У всіх країнах зберігається високий рівень безробіття серед транссексуалів, які живуть з ВІЛ.
Серед жінок мало хто має самостійний дохід, тобто жінки, які живуть з ВІЛ, не користуються економічною незалежністю в тій же мірі, як і чоловіки.
Інший важливий висновок полягає в тому, що багато людей, як і раніше, повністю або частково втрачають роботу через свій ВІЛ-статус. Частка людей, які мали роботу, але втратили її, або позбавлені джерел доходу через дискримінацію з боку роботодавців або колег, складає від 13 % (Фіджі) до 100 % (Тимор-Лешті) опитаних. Високий відсоток відмічений і в Белізі (86 %), Нікарагуа (67 %), Греції (80 %) та Коста-Ріці  (53 %).
У доповіді також цитуються отримані на умовах анонімності свідчення людей, що живуть з ВІЛ та піддаються дискримінації.
Керівник програми GNP + Олександра Волгіна зауважила про необхідність вжиття відповідних заходів з метою усунення стигматизації та дискримінації у сфері праці людей, що живуть з ВІЛ. Доступ до медичного обслуговування і доступ до працевлаштування нерозривно пов’язані між собою. Неможливо домогтися реальних успіхів в боротьбі з  епідемією і забезпечити добробут усім, хто живе з ВІЛ, не приділяючи першочергової уваги усуненню стигматизації, пов’язаної з ВІЛ, на робочих місцях.
У резюме доповіді включений ряд рекомендацій, в тому числі заклик до урядів і міжнародних інституцій помножити зусилля на підтримку виконання Рекомендації МОП 2010 про ВІЛ/СНІД та сферу праці (№ 200), що стосується забезпечення повної і продуктивної зайнятості та гідної праці людей, які живуть з ВІЛ.
Як не сумно, не дивлячись на багаторічні зусилля, стигматизація та дискримінація як і раніше мають місце. Нещодавня доповідь МОП ,,Вплив ВІЛ і СНІДу на сферу праці: глобальна оцінка” демонструє, що лікування СНІДу сприяє зміцненню здоров’я і продуктивності працівників. Але одного лікування недостатньо. Як підкреслила Шона Олні, глава відділу МОП з ґендерних питань, питань рівності та ВІЛ/СНІД, ми повинні ще наполегливіше протидіяти стигматизації та дискримінації на робочих місцях людей, що живуть з ВІЛ. Вони мають право на працю, і ніхто не повинен їх його позбавляти.

Прес-служба НТСЕР